/Files/images/psiholog/oform/93898069_3949747_Family_Law_kids_pic.gif
Телебачення і здоров’я дітей
Проблема «діти і телебачення» хвилює всіх: і батьків, і педагогів, і лікарів. Сьогодні для кожної дитини телебачення стало улюбленою іграшкою або книгою. Працівники цієї галузі розраховують на те, що діти за допомогою батьків переглядатимуть передачі вибірково залежно від уподобань, віку. Адже, про що свідчать лікарі-гігієністи, більшість дошкільнят дивляться телевізор без розбору, від 40 хв до 2-х годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, щоденний перегляд телепередач формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою б не була передача. А кожний вільний вечір - це час для розвитку здібностей дитини, спілкування дітей із дорослими, для ігор, під час яких дитина активно засвоює інформацію. А телепередачі не потребують від маленького спостерігача особистої участі, тому перетворюють його на пасивного глядача. Такі вчені, як А. В. Запорожець, М. М. Кольцова, та інші отримали велику кількість даних, які стверджують, що дошкільні роки - час інтенсивного фізичного і духовного розвитку здібностей людини. Від дитини, яка приходить до першого класу, вимагається високий рівень розвитку всіх психофізіологічних та фізичних функцій, систем організму, що дають можливість успішно навчати дітей. До першого класу приходять діти з різним станом здоров'я та працездатності. Дослідження свідчать, що у 27 % дітей відмічається низький рівень працездатності, глибший ступінь утоми, що призводять до поганої успішності в школі. Тому вихователі та батьки повинні особливу увагу звернути на дітей, які часто хворіють, мають гіпертрофію мигдалин 2-3 ступенів, аденоїди І ступені, функціональні серцеві зміни, невротичні реакції (висока збудженість, роздратованість, плаксивість, задерикуватість) та інші відхилення у поведінці або стані здоров'я. Дошкільник не повинен сидіти біля телевізора більше ніж 30 хвилин. Вечірню казочку діти можуть переглядати щодня, триває вона не більше ніж 15 хв і налаштовує на те, що день завершився і час спати. Двох-трьох дитячих передач на тиждень достатньо для дошкільників. Для попередження зорового напруження під час перегляду телепередач дуже важливими є 3 моменти: відстань глядача від екрана, освітлення в кімнаті, якість зображення на екрані. Розташовуватися телевізор повинен на рівні очей сидячого або трохи нижче. Якщо дитина носить окуляри, то під час перегляду передачі їх необхідно надіти, щоб зайвий раз не напружувати зір. Таким чином, нормальний розвиток і стан здоров'я дитини залежить від режиму її дня. У багатьох випадках, у постійному порушенні режиму винне не телебачення, а ставлення до нього у сім'ї, спосіб життя якої передається дітям.

Поради батькам: ·
не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим; · чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 хвилин) для старших дошкільнят; · намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію; · намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію; · обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, від чуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей; · після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв; · для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру. Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам'ятати про ту відповідальність, що покла¬дена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негатин ного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

Дитина та комп’ютер
Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. - напочатку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом. Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє. Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером: • електромагнітне випромінювання; • утома очей від мерехтіння екранного зображення; • тривала статична робоча поза; • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення; • термін перебування за комп'ютером; • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення; • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити: • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням); • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні. Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо). Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами. Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

Поради батькам: ·
купуючи монітор, перевірте, чи відповідає він таким стандартам: Шведський стандарт МРКII, стандарт 180 9241, частина 3. Ці стандарти висувають суворі вимоги щодо електромагнітного випромінювання. Не купуйте комп'ютери, що відтворюють нечіткі, мерехтливі зо враження - це шкодить зору; · відстань від очей до монітора не повинна бути меншою ніж 70 см; · під час роботи з комп'ютером необхідно зберігати правильну по-ставу. Спинка стільця повинна підтримувати нижню половину спини. Якщо є підлокітники, вони повинні відповідати зросту. Голову слід тримати прямо, з невеликим нахилом уперед. Коли починається робота з клавіатурою, руки повинні бути зігнутими приблизно під кутом 90 плечі розслаблені. Це допоможе уникнути перенавантаження хребта, м'язів плечей, рук; · не забувайте про правильне освітлення, що пом'якшить мерехтіння на екрані. Не можна сидіти за дисплеєм у темряві. Освітленість кімнати має дорівнювати 300 люкс. Не можна ставити монітор навпроти вікна; · для дітей віком 4-6 років фахівці пропонують розвивальні ігри, що займають 7-10 хв та поєднуються з творчими завданнями (ма¬лювання, вирізання, ліплення).

Критерії відбору комп'ютерних програм: ·
відповідність до вікових особливостей (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що зрозуміліїй); · дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності); · легкість для самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не потребує від дитини вміння читати); · дитині даються прості для розуміння вказівки та використовується незначна кількість засобів керування зображенням на екрані; · розвиток широкого спектру навичок та уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент тощо); · високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи); · цікавість (стимулювання уяви дитини); · стимулюючий характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху. Це підвищує її самооцінку, розвиває почуття власної гідності); · не забувайте, що заняття з комп'ютером повинно контролюватись батьками або фахівцем.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?


Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка – поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5–5,5 років. У будь-якому віці – це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

АДАПТАЦІЯ –це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками).

Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.


Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садку?


1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного "сімейного кола".

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.


АЛГОРИТМ: Як підготувати дитину до дитячого садка


1. Пояснюємо, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий сад. Наприклад: "Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших діточок, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому садку дуже багато іграшок, там чудовий дитячий майданяик, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.п. ".

Інший варіант: «В дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов в дитячий садок, тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розповіси, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене сталося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити в цей дитячий сад своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити».

2. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка про свою вдачу, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро він піде в дитячий сад.

3. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому саду

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, чи запам'ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці запитання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятала послідовність дій.

У дитячому садку малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь "обіцяно", – вона відчуває себе впевненіше.

4. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому саду. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: "Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:" Я хочу пити ", і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю".

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: "Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати".

5. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, в свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

6. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!

7. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

8. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.

9.Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам'ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості та плани. Краще, якщо на цей період у сім'ї буде можливість "підлаштуватися" під особливості адаптації малюка.

10. Не вагаємося!

Дитина чудово відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності виховання в дитсадку. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використовувати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставанню з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

11.Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду швидше, якщо він зможе побудувати відносини з великою кількістю дітей і дорослих . Допоможіть йому в цьому. Познайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його вдома про нових друзів. Заохочуйте звернення вашої дитини за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим легше буде вашій дитині.

12. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку

Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Але прояснювати ситуацію, тривожну вас, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців.

13. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов'язаних з дитячим садом, вихователем

У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого саду і його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садом!

14. Забезпечуємо підтримку малюку

У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Частіше обіймайте його і цілуйте. Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому саду членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.


Як допомогти дитині пережити період адаптації?


1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше - почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Спрогнозувати адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе наступна анкета.

Анкета для батьків

1. Чи легко розсмішити Вашу дитину?

2. Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиж­день?

3. Чи спокійно лягає спати?

4. Чи все їсть, чи не капризує під час годування?

5. Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?

6. Чи часто Ваша дитина виходить із себе?

7. Чи завжди треба приглядати за нею?

6. Чи не страждає Ваша дитина на енурез?

7. Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?

8. Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи,
що, вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?

9. Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потре­бує від Вас підтримки?

10. Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

Відповіді позитивного характеру на 7-10 запитання дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.

Кiлькiсть переглядiв: 151

Коментарi